. Прокинувся і зрозумів, що я – на території крематорію, а чоловік біля вогнища спалює людей | Набат-время знать больше

Прокинувся і зрозумів, що я – на території крематорію, а чоловік біля вогнища спалює людей

Вівторок, 22 березня 2016
15:15

Журнал «Країна»

Люди та речі

Прокинувся і зрозумів, що я – на території крематорію, а чоловік біля вогнища спалює людей

 
Коментувати
Роздрукувати

СЕРГІЙ ОНИЩЕНКО ПРОЇХАВ 14 КРАЇН ЗА ДВА З ПОЛОВИНОЮ РОКИ

НАЙЯСКРАВІШІ ВРАЖЕННЯ ПОВ’ЯЗАНІ З ЛЮДЬМИ. Вони створюють усе, а не архітектура чи їжа. Якщо повернуся через деякий час у яку-небудь країну, там будуть ті самі гори, природа. Але зустріну інших людей – і це буде новий досвід.

КОЛИ З’ЯВЛЯЛИСЯ ГРОШІ, ОДРАЗУ МАНДРУВАВ УКРАЇНОЮ АБО ЇХАВ НЕДАЛЕКО ЗА КОРДОН. Подобається щоранку прокидатися в іншому місті. Було бажання податися кудись надовго. Але думав: що робитиму, коли закінчаться гроші? Одного дня зрозумів: у шухляді, куди складав свої мрії, для нових немає місця. Просто взяв і поїхав. Мені пощастило з батьками – вони теж колись подорожували. Сказав їм: «Їду автостопом. Не зрозуміло, коли повернуся». Відповіли: «Окей».

ПОДОРОЖУВАВ АВТОСТОПОМ, ЖИВ У ЛЮДЕЙ, НЕ ВИТРАЧАВ БАГАТО ГРОШЕЙ НА ПРОЖИВАННЯ І ТРАНСПОРТ. Дивився: о, ці двері відчиняються – йду сюди, ці також відчиняються – повертаю сюди, а ці зачинені – туди не піду. Поїхав у Росію. Там відкрив китайську візу. З Китаю подався у Гонконг, далі – в Макао.


Сергій ОНИЩЕНКО, 28 років, мандрівник, музикант. Народився в Празі, де на той час перебували батьки. Приватні підприємці Геннадій і Світлана Онищенки через три роки повернулися в Україну. Закінчив спеціалізовану англійську школу, згодом – факультет бізнесу та фінансів Харківського політехнічного інституту. Працював журналістом. ­Фотографував і знімав на відео весілля. У липні 2013-го вирушив автостопом у подорож, яка тривала 2,5 року. Об’їхав Росію, Китай, Гонконг, Макао, Лаос, В’єтнам, Камбоджу, Таїланд, Малайзію, Сінгапур, Індонезію, Папуа-­Нову Гвінею, Австралію, Нову Зеландію. Грає на гітарі. Під час подорожей давав концерти, фотографував, зняв фільм. Створений під час мандрівки альбом Make Like a Tree – Animal вийшов на німецько-новозеландській фірмі звукозапису Monkeyrecords. Три роки не ходив до перукарні. Неодружений, живе в Харкові

ЛЮБЛЮ ПЕРЕСУВАТИСЯ ПО ЗЕМЛІ. Не розумію, коли кажуть: я подорожую – сідають у літак і летять, приміром, у Мексику. Я їхав, дивився, як змінюються пейзаж і часові пояси.

НА ВЕЧІРЦІ В АВСТРАЛІЇ ЗУСТРІВ МУЗИКАНТА НІКА. Він із сім’єю живе в лісі. Вирощують картоплю, капусту, зелень. Нік запросив у гості – у нього в дворі справжній індійський намет тіпі. Жив там кілька днів.

В АВСТРАЛІЇ ЗРОЗУМІВ, ЩО СКУЧИВ ЗА ДОМОМ. Хоча мав плани на навколосвітню подорож. Отримував стільки вражень, що не встигав їх переробляти. Отож вирішив: прямо зараз хочу додому. Купив квиток і прилетів.

Індонезія – це Україна біля моря. Місцеві жителі схожі ментальністю і світоглядом на нас. Найбільше друзів у мене з’явилося саме в цій країні.

У НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ ЗУСТРІВ ДЖОНАТАНА. ВІН ПРАЦЮВАВ ІНСТРУКТОРОМ ПАРАШУТНОГО СПОРТУ І МРІЯВ ПЛАВАТИ В ОКЕАНІ. У вільний час будував у гаражі човен. Врешті-решт спустив його на воду, готувався вирушити у навколосвітню подорож. Але напередодні його парашут не розкрився, він упав. Лікарі сказали, що Джонатан ­ніколи не зможе ходити. Сидів в інвалідному візку, дивився на свій човен. Всі говорили, що його доведеться продати. Але Джонатан навчився керувати ним. Зараз плаває у ­візку на човні по океану. Каже: «Те, що зі мною сталося – чудово, бо допомогло повністю переосмислити життя».

БУВ У РОДИНІ, ДЕ Є, НЕ МОЖУ СКАЗАТИ «ДІДУСЬ», СКОРІШЕ – ЧУВАК 70-РІЧНИЙ. Він грає на різних музичних інструментах, живе біля моря. Справжній хіпі. 20 років жив у розфарбованому, схожому на цирковий автобусі. Катався на фестивалі, робив речі з дерева, грав музику. Потім почав відкладати гроші на будинок, зустрів свою жінку. Зараз у нього діти, онуки.

У ТЕМРЯВІ ШУКАВ МІСЦЕ ДЛЯ НАМЕТУ. ЦЕ БУЛО В ЛАОСІ. Побачив чоловіка біля вогнища і запитав, чи можна тут переночувати. Він відповів: так. Вранці прокинувся і зрозумів: я – на території крематорію, а чоловік біля вогнища спалює людей. Приїжджали родичі покійних. Не плакали, посміхалися. Вони впевнені: якщо в одному місці щось закінчується, в іншому – починається. Тому останки родичів промивають у воді і потім нею поливають дерева. Вірять: так вони перероджуються.

СПЕРШУ ТЯГАВ ЗА СОБОЮ ВЕЛИЧЕЗНИЙ РЮКЗАК. Поступово позбавлявся від речей. Залишив дорогою купу одягу. Зрозумів, що можна чудово ночувати без намету й спальника. Коли повернувся додому, побачив, скільки в мене зайвого. Захотілося майже все повикидати.

МОЖНА 20 РАЗІВ НАВКОЛО СВІТУ ПРОЇХАТИ, ВЕСЬ ПАСПОРТ ЗАПОВНИТИ ШТАМПАМИ – і нічого не змінити в собі. А можна сидіти на одному місці – і змінюватися.

Я СТАВ ВІЛЬНІШОЮ ЛЮДИНОЮ І ПОВЕРНУВСЯ ЗНАЧНО ЩАСЛИВІШИМ. Зрозумів, що можу займатися улюбленою справою – музикою. Не важливо, чи вигідно це матеріально. Також знаю, що можу поїхати куди завгодно, страху немає. Подорожувати – так само природно, як ходити в магазин по хліб.

ЩЕ ДО ЦІЄЇ ПОДОРОЖІ ЇЗДИВ РОСІЄЮ. На Сахаліні в мене вкрали всі речі, паспорт, гроші. Залишився тільки фотоапарат. Одразу подумав: треба повертатися додому. Але зустрів людей, з якими нізащо не перетнувся б за іншої ситуації. Одні сказали: живи в нас безкоштовно скільки хочеш. Інші допомогли зрозуміти, що хочу займатися музикою.

СПОКІЙНІШЕ ТЕПЕР СПРИЙМАЮ ПОДІЇ, МЕНШЕ РОЗДРАТОВУЮСЯ. Поділ на хороше і погане – неправильний. Кажемо: таке відбулося – це добре, а таке – погано. Насправді немає добре й погано, є просто: сталося.

Источник

На ту же тему
Виджеты

Это место для ваших персональных виджетов. Ставьте из админки - рубрики, архивы, метки, календарь, свежие комментарии, произвольное меню и др.

Свежие записи
Набат-время знать больше © 2019 ·   Войти   · Наверх