. Арсен Венгер — це людина, яка ніколи не думає про один матч — Едуардо | Набат-время знать больше

Арсен Венгер — це людина, яка ніколи не думає про один матч — Едуардо

Пʼятниця, 11 березня 2016
17:30

Спорт

Арсен Венгер — це людина, яка ніколи не думає про один матч — Едуардо9

 
Коментувати
Роздрукувати

— Привет! Как дела? Все хорошо? — російською питає нападник донецького «Шахтаря» Едуардо. Говоримо 29-го лютого у холлі готелю «Опера» в Києві. Він став базою для «гірників» після переїзду з Донецька.

Футболіст перейшов у «Шахтар» влітку 2010-го року. З «гірниками» виграв всі внутрішні трофеї в Україні, грав у чвертьфіналі Ліги чемпіонів. Після закінчення контракту став гравцем бразильського «Фламенго». За рік повернувся у «Шахтар». Нова угода розрахована на півтори роки.

Автор: Тарас Подолян

Можливо, вболівальникам та журналістам здавалося, що після відходу з команди Алекса Тейшейри, «Шахтар» стане іншим. Зокрема, зміниться стиль гри чи по-іншому розподіляться сили на полі. Це неправда. «Шахтар» залишається таким, як і був. Алекса вдалося замінити гідними гравцями, які можуть показувати непогані результати на полі.

Важко сказати, що саме ми втратили з відходом Тейшейри. Алекс був дуже важливим та хорошим гравцем для нас. За останній рік він буквально виріс на очах і показував ті результати, які не демонстрував ні один гравець у «Шахтарі» за останній час.

«Шахтар» — це фабрика молодих футболістів. Тут вміють перевтілювати приїжджих гравців і вирощувати своїх молодих виконавців. Втрата Тейшейри не стане проблемою для нас.

Ніхто не знає, скільки потрібно часу, щоб Віктор Коваленко виріс у лідера команди. Але у нього все для цього є — талант, мета та можливість. Думаю, вже у найближчому майбутньому ми будемо спостерігати феноменальну гру Віті та перемоги «Шахтаря» з його участю.

У «Шахтарі» завжди є молоді гравці, які здатні замінити втрачених лідерів. Раніше у них не було можливості розкритися, але з відходом футболістів першої команди, молодь може замінити їх і грати не гірше. Давайте згадаємо: з «Шахтаря» йшли Фернандіньо, Вілліан, Дуглас Коста. Тепер пішов Алекс Тейшейра. Але філософія нашого футболу залишається тією самою. Молоді хлопці чекають своєї можливості вийти і показати себе.

Зараз у нас є Тайсон, якого можна назвати лідером групи. Марлос, можливо, за кілька місяців перейде в якийсь великий клуб. Футболісти тут розвиваються і йдуть далі.

Автор: Тарас Подолян

У Лізі Європи багато залежить від талану. Звичайно, якісний футбол грає ключову роль, але одна маленька деталь може повністю змінити хід матчу. Візьмемо поєдинок проти «Шальке» у Гельзенкірхені. На самому початку зустрічі у суперника були дві нагоди забити нам гол. Тоді гра могла б піти по зовсім іншому сценарію.

Після того, як ми вибили «Шальке» з Ліги Європи всі думають, що ми легко пройдемо «Андерлехт» (Перший матч завершився перемогою «Шахтаря» з рахунком 3:1. Едуардо вийшов у стартовому складі і забив третій гол «гірників»). Особисто я вважаю, що нам буде ще важче. Вболівальники очікують тільки позитивного результату. Це тисне психологічно.

Не говоритиму, що «Андерлехт» погана команда, але я волію грати із суперниками, які мають глибшу історію. Наприклад, «Ліверпуль», «Манчестер Юнайтед», «Фенербахче» чи «Боруссія» Дортмунд. У парі «Шахтар» — «Шальке» саме німці виглядали фаворитами на папері. У протистоянні з бельгійцями ця роль належить нам. Але це чинить на нас ще більший тиск.

Якби ми грали у Донецьку на «Донбас Арені», то стадіон був би повністю заповнений і підтримував би нас не залежно від суперника. Але в теперішніх умовах нам легше грати з великими клубами, яких вважають фаворитами. На «Арені Львів» нам потрібна підтримка, а львівські вболівальники не прийдуть на звичайний матч.

У нас не було іншого виходу. Нам довелося звикати до життя поза межами Донецька. Ми збираємось у готелі. У нас є тренувальна база. Ми маємо де жити — всі орендують квартири. Ми пристосувалися до життя у Києві. Єдине чого нам не вистачає — це нашого рідного стадіону «Донбас Арени».

За рік ми проводимо 50-60 матчів. Це приблизно 100-120 польотів на літаку. Коли ми грали у Донецьку, то їх було вдвічі менше — всього 50 чи 60 польотів. І стадіон завжди був переповнений. В таких умовах приємно грати. Зараз ми їздимо у чужі міста. А постійні перельоти дуже втомлюють.

Нам не завжди так легко вдається входити у сезон після зимової перерви. Згадати, хоча б виліт з Ліги Європи від «Вікторії» Пльзень. Чи поразки в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів від «Баварії» та дортмундської «Боруссії».

Думаю, «Шахтар» дуже добре провів зимові збори. Ми грали з командами, які показують сильний футбол.

Автор: Тарас Подолян

У дитинстві мені подобалася гра Ромаріо. Я дивився матчі з його участю. Він виступав за збірну Бразилії, яка виграла Кубок світу-1994 у США. Я добре пам’ятаю той чемпіонат. А Ромаріо назавжди залишився для мене кумиром і чудовим гравцем.

Грати у захисті — найважливіше і найскладніше. У футболі, перш за все, потрібно захищатися, щоб потім вибігати вперед і забивати. Атака багато в чому залежить саме від оборони.

Візьмемо голкіпера. Він не може втратити м’яч. Футболіст, який грає попереду, може собі це дозволити. Він не забив гол і втратив м’яч, але це нічого страшного. Якщо м’яч втратить воротар чи захисник, то це практично 100% гол.

Матч може проходити погано, але гравець атаки забиває гол і повністю міняє історію гри. Команда виграє і все чудово. Це легше, ніж втримати м’яч, щоб він не потрапив у твої ворота.

Щоб грати у нападі футболіст має бути швидким, технічним, сильним, володіти колосальною витримкою та інтелектом. Всі ці якості мають бути в одній людині.

Повністю згоден із Йоханом Кройфом, який сказав, що у футбол грають головою, а ноги лише допомагають. Зараз є величезна кількість хороших футболістів. Але тільки ті, у кого є голова, можуть досягати високого рівня.

Дуже часто гравці атаки є егоїстами. Але це більше виявляється у маленьких клубах. У «Шахтарі» чи топових командах Європи, таких як «Баварія» чи «Барселона», є комбінації. Там у футбол грають так, що ти не можеш бути егоїстом. Ти просто не впораєшся сам. Ти повинен перепасуватися зі своїми партнерами на полі, щоб показати якісну гру. Як виключення назвемо мадридський «Реал». У них є Кріштіану Роналду. З його силою та технікою егоїзм проходить.

Автор: Тарас Подолян

За роки кар’єри, як людина, я не мінявся. Як футболіст я був одним у Хорватії і зовсім іншим в «Арсеналі». Зараз я в «Шахтарі» і вже третій. Звичайно, руки і ноги в мене ті самі, але мої навички розвиваються. Кожен гравець еволюціонує з часом і міняє стиль гри.

Для мене зараз важливо просто грати. Мені не принципово, яка це буде тактична схема чи позиція.

У «Шахтарі» я діяв на чотирьох різних позиціях. Мені комфортно на кожній з них. Головне, показувати якісний футбол і допомагати своїй команді перемагати.

Я забивав різні голи. До тебе прилітає м’яч, проходить мить і ти повинен використати свій інтелект і зрозуміти, як діяти у цій ситуації.

Часу на прийняття рішень у нас — від мілісекунд до однієї секунди. Ти отримав м’яч. Якщо ти один, то в тебе є ще трохи часу, щоб подумати, куди бити далі. Якщо ж за тобою женеться гравець команди суперника, а попереду ти бачиш свого партнера, який кричить «дай мені пас», то в частки секунди міняєш своє рішення і даєш передачу одноклубнику.

Мені легше забивати ногами. Але за свою кар’єру я провів дуже багато м’ячів головою. Не хочу робити собі комплімент, але з моїм зростом і тілобудовою я досить успішний у цьому.

Потрібно мати шосте відчуття, щоб опинитися у тому місці, куди впаде м’яч. І головне — не зіштовхнутися з кимось із своїх партнерів по команді.

Головна мета — це вигравати титули, а не якісь особисті нагороди. Протягом сезону може трапитися все, що завгодно: травми, спад форми та інші форс-мажори. Загалом, моя норма за сезон — 12-16 голів. Але я не ставлю собі за мету забити якусь конкретну кількість м’ячів.

Пробиття пенальті — це результат багатьох тренувань і відпрацьованих рухів. Але це не легко. Я б навіть сказав, що дуже важко. Воротарі дивляться багато відео та статистику, куди ти б’єш більше, а куди менше. Тому вони можуть розгадати твої наміри.

Автор: Тарас Подолян

Талант — це двері. Вони відкривають шлях куди завгодно, але потрібно багато тренуватися, щоб напрацювати швидкість, техніку, навчитися грати у футбол і стати сформованим гравцем. Чимало футболістів так і залишаються стояти біля дверей. А декотрі обирають для себе правильний шлях.

Тренування та взаємопорозуміння з партнерами по команді — це фундамент. На заняттях ми відпрацьовуємо зв’язки і хто кому пасує. Все це має бути в голові. Але дуже часто, все що відбувається на полі — це чистої води імпровізація. Моменти під час матчу бувають різні. Іноді доводиться робити те, чого сам від себе не очікуєш.

Не можу назвати захисника, якого було важко пройти чи воротаря, якому було важко забити. Ніколи про це не задумувався. Це їх треба про таке питати.

Якщо говорити про мої голи, то виділив би не найкрасивіші, а історичні. Саме вони запам’яталися мені найбільше. Той же гол у фіналі Кубка України-2011 у ворота «Динамо». Чи гол за збірну Хорватії, коли мені вдалося забити між двома високими англійськими гравцями.

Не сказав би, що мрію забити якийсь конкретний гол. Хотів би провести м’яч, який приніс би нам важливий трофей.

Автор: Тарас Подолян

Мірча Луческу — це великий тренер. Він багато навчив мене у футболі і в житті. Містер передає нам свій життєвий та футбольний досвід. Розповідає якісь історії зі свого минулого.

Арсен Венгер — це людина, яка ніколи не думає про один матч. У нього завжди були якісь плани на майбутнє та цілі. Наприклад, сьогодні ми програли матч, але у француза нема такого, що «все закінчено». Ні, ми будемо іти далі і шукатимемо інші шляхи. Саме у цьому унікальність Венгера.

Коли я прийшов в «Арсенал», то мені не потрібно було пояснювати, що я маю робити. Ми поспілкувалися з Венгером і я відразу зрозумів, що можна приступати до роботи. Не було довгих перемовин. Цим він мені також дуже подобається.

Венгер і Луческу — це два тренери, які люблять показувати якісний, красивий і технічний футбол на землі.

Автор: Тарас Подолян

Англійська прем’єр-ліга — це такий чемпіонат, коли ламається якийсь маленький гвинтик, то абсолютно все міняється. Такою деталлю для «Арсенала» стала моя травма (23 лютого 2008 року в матчі «Арсенала» з «Бірмінгем Сіті» Едуардо отримав відкритий перелом лівої малої гомілкової кістки через невдалий підкат захисника суперників Мартіна Тейлора. Повернувся на поле майже за рік). Не знаю, що трапилося б, якби я грав. Наскільки я пам’ятаю, ми йшли на першому місці і на п’ять очок випереджали конкурентів. Потім команда кілька разів зіграла внічию і в підсумку завершила сезон на третій позиції.

Все залежить від вчасно прийнятих рішень. Мене відразу прооперували. Це трапилося у Бірмінгемі відразу після матчу. Через 10 хвилин біля мене був один з найкращих лікарів Англії. Мені з ним дуже пощастило. Він мене заспокоїв: «Не турбуйся. Ти знову гратимеш і все у тебе буде добре». Тоді я повірив у себе.

Другим важливим моментом стало ставлення до мене з боку «Арсенала». У клубі сказали, що я можу їхати лікуватися у будь-яку частину світу, а всі рахунки мені будуть оплачені. Я поїхав у Бразилію. Я був вдома і проходив процедури з найкращими фізіотерапевтами країни, які працюють зі збірною Бразилії. Слава Богу, що я зміг доволі швидко відновитися, як для такої травми.

Я не тримаю зла на Мартіна Тейлора. Він приходив до мене в лікарню. Ми поговорили. Він не робив цього навмисне. Таке трапляється у футболі.

Найкраща атмосфера була у «Ліверпуля» на «Енфілді». Також виділив би стадіони «Челсі» та команд з Манчестера. В Україні — це «Ворскла» та «Карпати». Там важко грати на виїзді.

В Англії жахливо вболівають проти тебе на виїзних матчах. За будь-який твій рух, удар чи пас тебе ображають, на тебе кричать і ледь не кидають чимось. Найчастіше англійські стадіони побудовані так, що відразу за лавками запасних сидять вболівальники. Ти все чуєш. Це великий пресинг.

Автор: Тарас Подолян

Коли я приїхав в Україну, то найбільше мене вразила структура «Шахтаря» — чудові база та умови для життя, фантастичний стадіон. Я не очікував побачити такого. Люди, які не крутяться у цьому, навіть не уявляють наскільки там все відпрацьовано і працює, як годинник.

Андрія Ярмоленка без проблем приймуть в Англії з розпростертими обіймами. На мою особисту думку, він має знаходитися у команді з першої п’ятірки чи шістки. Він високий, швидкий і технічний. З цілковитою впевненістю можу сказати, що англійська прем’єр-ліга йому підходить.

Чи стане «Лестер» чемпіоном Англії? Ще рано про це говорити. Але цілком імовірно, що команда гратиме у Лізі чемпіонів у наступному сезоні.

У майбутньому я не планую тренувати. Але хочу залишитися працювати у футболі. Я знаю багатьох людей, які говорили, що ніколи не стануть тренерами після завершення кар’єри. На сьогоднішній день вони працюють наставниками. У моїх планах такого немає.

Мені 33 роки. Ще рано говорити про завершення кар’єри. Я розумію, що вже не гратиму у футбол стільки, скільки я вже граю. Якщо говорити про імідж, який після мене залишиться, і що думатимуть про мене суперники, то хочу, щоб це було щось хороше.

Хто виграє чемпіонат України? У мене є лише одна відповідь на це питання. Але скажу, що буде важко.

Автор: Тарас Подолян

Інтерв’ю триває майже півтори години.

— Ти книжку пишеш? — сміється Едуардо. — Це найдовше інтерв’ю в моєму житті.

Друкована версія розмови з футболістом вийшла у журналі «Країна» за 10 березня.

Источник

На ту же тему
Виджеты

Это место для ваших персональных виджетов. Ставьте из админки - рубрики, архивы, метки, календарь, свежие комментарии, произвольное меню и др.

Свежие записи
Набат-время знать больше © 2019 ·   Войти   · Наверх